Церква в Брусилове в 18 веке

 

Логотип сайта

"Стефан, Божою милістю король Польський, надає цю грамоту Яцьку Бутовичу на відбудову містечка Брусилова і надання Брусилову Магдебурзького права."
(дано у Варшаві на сеймі вільнім, дня сімнадцятого лютого, року 1585)

Река Здвиж

Брусилівський час  

УКР

РОС

ENG


СТАТТІ
 

СТАТТІ ПРО ІСТОРІЮ

Віктор Ткаченко "Про голодомор і історичну пам'ять"
Лист члена ЛКСМУ Г. І. Ткаченка Секретарю ЦК КП(б]У С. В. Косіору
В.З. Савченко "Де ж той Здвиженськ?"
В. Кисіль "Брусилів в складі Київської Русі"
В. Кисіль "Брусилів під владою Польщі"
В. Кисіль "Брусилів і царська Росія"
О.М. Іващенко "Брусилівський район напередодні Великої Вітчизняної війни"
О.М. Іващенко "Початок війни, та організація підпілля на Брусилівщині"
О.М. Іващенко "Підпільна та партизанська боротьба на Брусилівщині"
О.М. Іващенко "Бої за визволення Брусилівського району (1 частина)"
О.М. Іващенко "Бої за визволення Брусилівського району (2 частина)"
Я. Галайчук  "На березі Здвижа"
О.М. Макаренко "Кістлявою рукою..."
М. Поліщук  "Соловіївка: 1933"
Я. Галайчук "З історії наших сіл"
Створення комсомолу на Брусилівщині
Серпневе повстання 1918 року
І. Мордалевич  "Як встановлювалася Радянська влада на Брусилівщині"
Я. Галайчук   "Чи був Т.Г. Шевченко в Брусилові?"
В. Кисіль "Чому Брусилів не став містом?" (частина перша)
В. Кисіль "Чому Брусилів не став містом?" (частина друга)
Б. Роздобудько  "Археологія Житомирської області"
Б. Роздобудько  "Землі Житомирської області  в складі Київської Русі"
Б. Роздобудько  "Монголо-татарська навала та литовське князівство на території Житомирської області"
"Брусилів під час окупації" за матеріалами В. Ткаченка "В лиху годину", ч. 1.
"Брусилів під час окупації" за матеріалами В. Ткаченка "В лиху годину", ч. 2
В. Святненко "Родовід Бутовичів" Ч. 1. уривок з книги  "Рідний край над Здвижень-рікою. Відлуння сивої давнини" 
В. Святненко "Родовід Бутовичів" Ч. 2. уривок з книги  "Рідний край над Здвижень-рікою. Відлуння сивої давнини"
В. Святненко "Родовід Бутовичів"  Ч. 3. уривок з книги  "Рідний край над Здвижень-рікою. Відлуння сивої давнини" 
В. Святненко "По дорозі до давнього Здвиженська"  Ч. 1.
В. Святненко "По дорозі до давнього Здвиженська"  Ч. 2.
В. Святненко "ТАЄМНИЦІ СТАРОГО БРУСИЛОВА: Римо-католицький костьол та капуцинський монастир"  Ч. 1.
В. Святненко "ТАЄМНИЦІ СТАРОГО БРУСИЛОВА: Римо-католицький костьол та капуцинський монастир"  Ч. 2.
О. П. Заєць "До 80-х роковин Голодомору в Україні. Причини і наслідки геноциду українського народу на прикладі села Соболівка" Ч. 1.
О. П. Заєць "До 80-х роковин Голодомору в Україні. Причини і наслідки геноциду українського народу на прикладі села Соболівка" Ч. 2.
О. П. Заєць "До 80-х роковин Голодомору в Україні. Причини і наслідки геноциду українського народу на прикладі села Соболівка" Ч. 3.
О. П. Заєць "До 80-х роковин Голодомору в Україні. Причини і наслідки геноциду українського народу на прикладі села Соболівка" Ч. 4.

До 80-х роковин Голодомору в Україні. Причини і наслідки геноциду українського народу на прикладі села Соболівка
(Частина перша)

О. П. Заєць

У 2005 році Україна вперше на найвищому рівні пом’янула мільйони безневинних жертв організованих більшовицьким режимом голодоморів і репресій. Попри тотальне замовчування, злодійське нищення архівів, таких документів стає дедалі більше, вони вироком повстають з небуття. Тому кожен не байдужий українець повинен внести свою долю пам’яті про життя своїх рідних і близьких в ті тяжкі для нашої історії роки і дні.

Моя мала батьківщина – село Соболівка, що на Житомирщині Брусиловського району, звичайне село, яких тисячі на всій Україні, і які всі мають схожу історичну долю: інтенсивний розвиток обумовлений відміною кріпацтва та столипінськими реформами, революційні події і пов’язані з ними наслідки, голодомори, роки війни, післявоєнне гетто, стабілізація, постперебудовочний занепад.

Висвітлення історії рідного краю, життя своїх близьких і земляків повертає втрачену пам’ять сучасним поколінням. Через минуле стає можливим оцінити і зрозуміти сьогодення, з надією і вірою дивитися у майбутнє.

Нижче наводиться графік народонаселення села Соболівки за період з 1849р. по сьогодення, з подальшим аналізом окремих періодів життя, причин розвитку, поступу, успіхів, падіння, трагедій односельців, геноциду земляків.

Naselennya_Sobolivka_1800_2013

Графік чисельності соболівчан складався на основі різних даних: 1849 рік, 1882 рік – «Исповедная роспись. Свято-Аннинская церков с.Соболивки»; 1900 р., 1910р. – В.Святненко «Рідний край над Здвиж рікою», Київ, 2012 р.; 1932р., 1933р., 1941 р., 1945р. – свідчення старожилів с. Соболівка (Лунько Г.П., Савицька Я. І., Остапчук М.П. та ін.) і 1973р., 2013р. – дані сільської ради с. Соболівка.

У тих, хто пережив страхіття голодомору, або ж уважно слухав розповіді своїх батьків і дідів про ці зловіщі події 1932 – 1933 рр., такий графік не викличе подиву. До цього часу на місці кагатів де покояться безневинні наші земляки і родичі, буйно ростуть акації і сиротливо стоїть хрест і скромна огорожа в пам’ять про дев’ять сотень безневинно знищених радянською комуністичною владою наших дітей, матерів і батьків.

Тож, коротко, зупинимось на причинах стрімкого злету населення с. Соболівки після 1849 р.

Напередодні скасування кріпацтва власник соболівських земель Герметр (німець за походженням) продав місцевим селянам 950 десятин землі, а частину землі віддав в оренду німецьким колоністам. Це призвело до інтенсивного розвитку сільського господарства і, як наслідок, до росту народонаселення. Другим суттєвим поштовхом до розвитку села були сталінські реформи. Люди вкладали останні копійки для придбання землі. Старі люди розповідали, що якийсь дрібний землевласник ходив в одних латаних-перелатаних штанях, які після роботи ставив у кутку хати.

На початку ХХ століття  розвивалася торгівля збіжжям. Заможні власники землі уже мали вихід на ринки Польщі і Росії. В селі з’явилася молотарки, січкарні, плуги, борони.

Київські товариства забезпечували селян доброякісними плодово-ягідними саджанцями. В селі, а особливо на хуторах, виросли великі (до двох  десятин) сади. Наприклад, в моєму саду до цього часу плодоносять три груші, які були посаджені в 1900 році.

Як це видно з графіка, росло село і росли роди.

Мій прадід – Заєць Захар Сильвестрович (1841 р. н.) мав 22 онуки і 48 правнуків. Більшість сімей мали по 5-9 дітей. По темпам росту населення Україна була близька до Китаю. Так, за 80 років населення села Соболівки збільшилося майже втричі. Аналогічна картина була і по всій Україні. Чисельність українців стрімко наближалася до чисельності так званої титульної нації – росіян.

Та часи нової економічної політики (НЕП) були останнім подихом в житті селянина.

Заможне життя селян, особливо українських, не давало спокою Сталіну і теоретикам комунізму; адже по їх теорії заможний селянин щоденно, щохвилинно породжує буржуазну стихію: біжить від суспільної власності, сам вирішує як розпорядитися своїм збіжжям, своєю власністю. Це не укладалося в догми соціалізму. Очевидно, ніхто із кремлівських теоретиків глибоко не аналізував наслідків побудови соціалізму, основні постулати якого: відсутність приватної власності, спільна праця, розподіл необхідних продуктів державою, сильна каральна система влади, майже повна регламентація дій людей, державна власність майже на все та інші атрибути соціалізму.

В історії людських відносин такі, на перший погляд, красиві системи приводили країни і цілі народи до повного краху або ж винищення другими народами, які керувалися можливо більш жорсткими, але більш дієвими природними системами. Останні, як правило, в житті відпрацьовувалися на принципах приватної власності, самостійності в виборі життєвого шляху і багато іншого.

Крім внутрішніх проблем (зростання української еліти, відмінні погляди націонал-комуністів, сепаратистські і націоналістичні настрої середнього класу землевласників тощо), хвороблива уява недоученого семінариста - Сталіна, підігрівалася також зовнішніми факторами.

З приходом Гітлера до влади в Німеччині його радники поширюють міфи про возз’єднання східних і західних земель під орудою Німеччини в єдину велику Україну. Аналогічні розмови точилися і в Англії.

Всі ці фактори і багато інших роїлися в головах кремлівських теоретиків: «Що робити з цими «буржуазними націоналістами»? Улюблений сталінський лозунг: «Нет человека – нет проблемы»! став на повістку дня.

Джеймс Мейс, американських професор, на міжнародній конференції в 1982 р. публічно заявив, що маніакальному «вождеві народів» задля повної централізації влади «…потрібно були вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію у свідомості народу, знищити як таку. Калькуляція дуже проста і вкрай примітивна: нема народу – отже нема окремої країни, а в результаті – нема проблем». Нищення, Геноцид українського народу виконувався планомірно в декілька етапів.

Як правило, тоталітарні режими у всі часи використовували просту, але дієву формулу: поділяй і владарюй.

Тож, в першу чергу, знищили націонал-комуністів у владній верхівці України (Скрипник, Хвильовий та ін.), потім підійшли до винищення української свідомої еліти. Багато інститутів різних напрямків були закриті з клеймом, як розсадники націоналізму. Професура, наукові робітники, українське керівництво в міліції, армії пройшли через судові трійки і сфабриковані суди. Була припинена українізація. Багато працівників культури опинилися на Соловках. Тобто перша задача була виконана: еліта суспільства, яка могла повести за собою народ, була винищена фізично або морально.

Перед зловіщим монстром – комуністичною владою – постало селянство.

1...    2...  3...  4...

  <<< повернутися назад

 

© 2007-2010 "Брусилів-Онлайн". Усі права захищені. Пишіть нам на електронну пошту

Повне або часткове використання матеріалів дозволяється за умови посилання на "Брусилів-Онлайн" ( для Інтернет-ресурсів - наявність активного гіперпосилання на http://brusilov.org.ua/ ).
Адміністрація сайту не несе відповідальність за достовірність інформації рекламного характеру.
Адміністрація сайту не завжди поділяє думки авторів.
Авторські права на статті, твори літератури чи мистецтва, що представлені на цьому сайті, належать їх авторам.