"Стефан, Божою милістю король Польський, надає цю грамоту Яцьку Бутовичу на відбудову містечка Брусилова і надання Брусилову Магдебурзького права."
(дано у Варшаві на сеймі вільнім, дня сімнадцятого лютого, року 1585)

Брусилівський час  

УКР

РОС

ENG

  ІСТОРІЯ

 

Брусилів

Мiстечко лежить на торговельнiй дорозi iз Житомира в Київ бiля рiчки Здвиж. Назву свою мiстечко одержало вiд слова "брус", поскiльки воно завдячує своїм пiднесенням торгiвлi брусом i взагалi лiсом. Одне урочище на пiвнiчному заходi називається Батиїв, що натякає на дуже paннє iснування Брусилова, хоч у лiтописах дотатарського перiоду вiн не згадується. В першiй половинi XVI столiття він стає вiдомим тим, що з 1541 року перебуває в розпорядженнi Києво-Печерської лаври, пiсля того, як схимниця печерська Пелагея Брусилiвська заклала це своє село архимандриту Веніаміну в cумі 15 кiп литовських грошей (згідно з дослідженнями М. Максимовича архимандриту Іону Деспотовичу). В 1573 роцi означену суму повернув монастирю i вступив у володiння селом київський хорунжий Яцько Бутович (племiнник Пелагеї по батьку).

В 1574 роцi польський король Генріх IV надав цьому самому Бутовичу привiлей збудувати тут замок i заселить мiстечко для оборони земель Волинських вiд татар. А пiсля Брусилiв кiлька разiв зазнавав їхніх (татарських) набiгiв i коли накiнець був абсолютно спустошений, то король Стефан Баторiй для вiдновлення мiстечка i залучення в нього жителiв дав у 1585 роцi тому ж Бутовичу новий привiлей, яким надав жителям мiстечка Магдебурзьке право, а також дозволив мати по одному ярмарку в piк i торг кожного тижня.

Ще в 1641 роцi знаходимо Брусилiв у власностi Бутовичiв, без сумніву православних, про що свiдчить Євангелiє Євдокиї Семенiвни Бутович, яке до сих пiр зберiгається в однiй iз брусилiвських церков.

Через одруження із Маґдаленою Бутович місто Новий Брусилів дістався Юрію Голубу. Це був другий шлюб п. Маґдалени – в першому вона була за п. Павлом Стрибилем від котрого мала сина Стефана, що знаходився на опікунстві у дядьків.

5 листопада 1630 р., М. Голуб, разом із своєю сестрою Оленою Лішко ділять спадок за померлим батьком. Маґдалені дістаються маєтки: м. Новий Брусилів, сс. Морозівка та Дивин. Таким чином Брусилів опинився в "Голубщині". Фіксуємо Новий Брусилів, за п. Голубом у 1644 р.

Після Корсунської перемоги армії Гетьмана Зиновія Хмельницького, коли коронні війська покинули Київщину, татарська орда спрямувала туди свої загони у пошуках ясиру. Як оповідає очевидець тих подій Яким Єрлич, що на Київщині залишились самі селяни, які не були захищенні від татар – ні козаками, ні своїми панами. Орда йшла через Паволоч, Котельню, Брусилів і Радомишль. І тільки Юрій Голуб із власним загоном захищав брусилівщину і декілька тисяч в´язнів звільнив з полону. В заповіті, який склала Маґдалена Голуб у 1648 р., адже саме вона була власницею міста, Брусилів по її смерті (дата занесення до актових книг Житомира 1650 р., можливо і є датою смерті М. Голуб) передається її синові від першого шлюбу Стефану Стрибилю. (Олександр Алфьоров "Землеволодіння родини Голубів на Житомирщині кінця XVI ст. – першої половини XVII ст.", Інтернет-сайт http://www.haidamaka.org.ua)

читати далі >>>

1...   2...  3...  4...  5...  6...  7...  8...   9...  10...

Магдебурзьке право

Виписка про викуп Брусилова

Грамота на будівництво замку 1574

Брусилів в складі Київської Русі

Брусилів під владою Польщі

Брусилів і царська Росія

На березі Здвижа


Творімо історію разом! Якщо у Вас є інформація про історію селища Брусилів або будь-якого села Брусилівського району, додайте її на наш сайт.

Вам буде вдячне не одне прийдешнє покоління.

     

© 2007-2010 "Брусилів-Онлайн". Усі права захищені. Пишіть нам на електронну пошту

Повне або часткове використання матеріалів дозволяється за умови посилання на "Брусилів-Онлайн" ( для Інтернет-ресурсів - наявність активного гіперпосилання на http://brusilov.org.ua/ ).
Адміністрація сайту не несе відповідальність за достовірність інформації рекламного характеру.
Адміністрація сайту не завжди поділяє думки авторів.
Авторські права на статті, твори літератури чи мистецтва, що представлені на цьому сайті, належать їх авторам.